|
|
о п о в i д а н н я
Розмовляючая статуетка
Частина 2
Катенька щаслива. Іван Петрович немолодий чоловік, але такий дбайливий. Ні,
це не Сєва. Сєва був просто зручний. Він виконував лише бажання пристрасті, а загального у них, окрім
любовних стосунків ні чого не було.
- А тут..., - думала Катенька, і її очі блищали сльозою радості.
Вже йде третій день, а щастя все прибуває і прибуває. Думки щастя приходять в
голову, і натхненність наповнює мозок. Хочеться крутитися і літати. Вона хазяйка сім'ї...
- Але, що це за кімната з дзеркалами, куди не велено входити? - думала
Катенька. - Там же, напевно, стільки бруду? Ах, ці чоловіки!
Вона взяла відро, ганчірку, швабру і з настроєм зробити вологе прибирання
увійшла до кімнати. Двері в кімнату автоматично зачинилися.
Не приємний чоловічий голос сказав:
- Я тебе давно чекаю.
- Хто Ви? - проспівала Катенька.
Відповіді не послідувало. Ожили дзеркала. Кожне дзеркало
намагалося втягнути її в себе. Вони навіть стали битися між собою. Дзвін битого скла
розносився по кімнаті. Велике кругле дзеркало, неначе всмоктуючим насосом, втягнуло її в
себе цілком.
- Де я? - запитала Катенька.
- У нас. В країні Вампірії, - пролунало з усіх боків. - Ти
молода! Нам потрібна твоя молодість!
Перед нею з'явилися вампірята. Вони були такі схожі на її
приймальних дітей. Вони підвели її до вампірізатору. І почалося. На початку з неї грубо
відскрібали молодість. Вона миттєво постаріла на 20-ть років. Настала зрілість. Їй 45.
Закруглені боки. Вона стала схожа на старогрецьку амфору.
Потім її піддали ретельнішій і тривалішій обробці. Кожні два дні
вона старіла на три роки, і так продовжувалося до тих пір, поки вона не досягла
сімдесятирічного віку.
Вампірізатор закінчив свої маніпуляції, і вона виявилася на
березі незнайомого озера. У воді озера вона побачила своє віддзеркалення.
- За, що? За, що Ви зі мною так поступили? - кричала Катенька.
Вона билася в істериці.
- Мені вже 70 років, - прошепотіла вона, не вимовляючи всі
букви, шамкаючи ротом.
На голові з'явилася темна хусточка. Вона була одягнена в баб'яче
плаття, і сльози відчаю текли по її щоках.
Прошел місяць після телефонного визнання Катеньки. Несподівано
тишу під'їзду розірвали крик і стук в Сєвіни двері.
- Сєва! Сєвочка! Поглянь, що він зі мною зробив, цей старий
козел. Він перетворив мене на стару. Він харчується молодістю! - кричала Катенька, стукаючи
в двері Сєвіної квартири.
Двері відчинила Фміза.
- Ти хто? - закричала Катенька, відштовхнула Фмізу і вбігла в
кімнату.
У шикарному кріслі, під соколом, що летить, сидить арій. Насилу
Катенька в ньому упізнала Сєву. Хор юних красунь співає на незрозумілій їй мові. З кухні по
повітрю пливуть підноси із стравамі. Трапеза була у повному розпалі.
- Мадам! Сідайте, - люб'язно запропонував Сєва. - Скуштуйте,
що послав нам Великий і Могутній бог Сварог.
Він вказав рукою на стілець, що стоїть. Вона сіла. Перед нею
зупинився піднос. На підносі стояв кухоль зі сварожьімі символами. Поруч лежав м'ясний пиріг
"Сварожник" усипаний зеленню.
Пролунав грубий стук в двері. Чоловічий голос кричав:
- Ти тут! Я знаю, що ти тут!
Двері відчинила Фміза.
Це був вампір. Він помолодів на декілька десятків років. Йому ще
потрібні були жертви. Він жадав Вічної молодості. Він був близький до реалізації свого
плану. Він вбіг в кімнату і ... його закрутило. Він, як очманілий почав крутитися на місці.
З кожним зворотом він повертав викрадену молодість своїм жертвам.
Катенька з'їла м'ясний "Сварожник". Випила кубок медової
арійської настойки. До неї повернулася молодість. Вона перетворилася. У кімнату заглянув
помаранчевий промінь світла. Він кликав її удалину. Вона стала на промінь і пішла к чомусь
новому, їй раніше не відомому.
Вампір під впливом мудрості Великого і Могутнього бога Сварога
змінився. В даний момент він прислуговує конс'єржом в Сєвіном під'їзді. Ввічливо відкриває
двері. Стежить за порядком і не помишляє про Вічну молодість за рахунок інших.
|
Связь с автором:
|
по телефону:
по телефону:
по e-mail:
|
068 484 16 19 (Киевстар)
098 484 30 23 (Киевстар)
ne.ouqwe@i.ua.
|
|
|