|
|
о п о в i д а н н я
Розмовляючая статуетка
Синопсис
Оповідання "Розмовляючая статуетка" написан в 2-х частинах
на 2-х мовах - українській і російській мові України.
Старий лахмітник єврей Гендельман Ойзеровіч виставив на продаж статуетку
вагітної жінки...
Частина 1
Старий лахмітник єврей Гендельман Ойзеровіч виставив на продаж статуетку
вагітної жінки. За неї він просив недорого. Сєву, як, щось зачарувало. Він вже прошел, повернувся. Вона
його не відпускала. Він заплатив ціну, сказану євреєм, поклав статуетку в сумку і пішов додому.
Прийшовши, додому він поставив сумку на стілець в переднiй. Зняв піджак,
кепі. Зняв туфлі і пішов у ванну. Помив руки. Зайшов в кухню. Приготував не хитру їжу. Дістав пляшку 60
градусного перваку, дістав стопку. Налив. Пішов в передню і з сумки дістав статуетку. Повернувся в
кухню. Поставив статуетку на стіл і із словами "За покупку" опустив вміст стопки собі в рот. Закусив.
У кухні несподівано пролунало:
- Погладь мене по головi! Погладь! Я кому сказала?! Бо вкушу за вухо.
- А ти не дістанеш! - прогомонiв, осмілівши після випитої чарки Сєва, і у цю
мить його вухо опинилося в роті статуетки. Шия у нього витяглася. Він прийняв не природну позу.
Він відчув, як зуби стискують вушну раковину.
- Я все зрозумів, - закричав Сєва і лівою рукою провів по голові статуетці.
Вухо стало вільним. Він перевірив його рукою. Все ціло.
- Ну і дiло! - промовив він, ще не до кінця розуміючи, куди він уклепався.
У двері постукали. Відкрив. На порозі стояла Катенька, жінка 25-ти років. Її
посмішка світилася ніжністю і любов'ю.
- Проходи на кухню, - промовив Сєва.
Пройшла. Він за нею.
- Ах! Яка красива статуетка! Ще і з черевцем, - проспівала Катерина, - і у
нас теж буде дитятко? Правда, Сєва?
Сєва ствердно махнув головою.
Пройшли в кімнату. Зайнялися любов'ю. Через півтори години вона пішла.
За Катею закрив двері. Повернувся в кухню. Узяв в руки пляшку, щоб налити
стопку.
- Вона безплідна! У неї не буде дітей, - промовила статуетка.
- Звідки ти це знаєш? - обурився Сєва.
- Тобі важко буде це зрозуміти. На безплідність вказує будова підборіддя, -
сказала статуетка.
- Ти б ще сюди і вуха приплела, - відмітив Сєва.
- Вуха хороші для іншого, - відповіла статуетка.
Сєва поставив пляшку на стіл. Пити не став.
Вранці наступного дня.
- Мені йти на роботу, а з тобою, що робити? - в задумливості упустив Сєва.
Пішов на роботу. Статуетка залишилася стояти на столі в кухні. Прошла година.
Із статуетки вийшла арійка. Це головна жриця храму «Охоронців Сварги» Фміза. Північна сторона квартири
наповнилася яскравим сонячним світлом. Світло грало всіма барвами веселки. Ніби промінь світла пропустили
скрiзь призму Николя. На вільній стороні кімнати з'явився арійсько-слов'янський герб - сокіл, що летить.
З'явилися дівчата. Вони почали співати на суміші санскриту і української
мов. Їх па були здійснені. Рухи точні і вивірені часом.
Задзвонив телефон. Голос з автовідповідача запропонував: "Залиште повідомлення
після звукового сигналу". Пролунав звуковий сигнал. На іншому кінці дроту пролунало: "Старий! Увечері
зайду. Пропустимо по чарочці".
За годину знов задзвонив телефон. Жіночий голос сказав: "Сєва! То була наша
прощальна зустріч. Я від тебе вирушаю до Івана Петровича. Я безплідна, а у нього троє дітей. Я їм
потрібна. Пробач. Я тебе дуже, дуже люблю!"
Прийшов додому з роботи. У квартирі ні кого. Статуетка так само стоїть в кухні
на столі. Прослухав автовідповідач. Прошел в кімнату. Зажмурив очі.
- Скільки світла, - подумав Сєва. - Ах! Яка божественна музика витає в
повітрі!
На стіні він побачив сокола, що летить.
- Якось по-новому жити треба, - вголос подумав Сєва. - Я ж слов'янин!
Нащадок Арієв!
Заблищали очі у статуетки від почутого і сльози радості потекли по щоках,
стікаючи на її закруглене черевце.
|
Связь с автором:
|
по телефону:
по телефону:
по e-mail:
|
068 484 16 19 (Киевстар)
098 484 30 23 (Киевстар)
ne.ouqwe@i.ua.
|
|
|