Всi разом вони пiдняли
такий ґвалт,
що вiдкрились небеса. Голос з небес питає: «Що трапилось?»
Коза вiдповiдає: «Баба Яга забралась в оселю i
хазяйнує».
Голос з небес: «Зараз ми її провчимо».
У трубу, спiвая пiсеньку, "Ой ти, баба Яга!" влетiла
полум'яна сварга i давай вона бабу Ягу по хатi гоняти, з оселi вигоняти.
- А Ви дiточки пiсню цю знаете? Спiваєте? Пiдспiвуйте
менi:
О́й ти, ба́ба Яга́!
Наві́що ти прийшла́ сюда́?
На́с тобí неподола́ти.
Ми́ в свої́й рíднiй ха́тi.
Ми́ за мили́х дiтачо́к
Вхо́пим ба́бу за бочо́к.
Ми провчи́м тебе Яга́. -
Говорю́ це сва́рга – Я́!
Баба Яга пiдбiгла до вікна, а там конi тупотят. Кози
мекають. Вівці бекають. Баба Яга кинулася до дверей. Тiльки дверi вiдчинила, а там
чудiще стоїть, українським прапорцем махає i ногами тупотить. Ко́бель польською
ричить. Всi звiри стали їй на завадi.
Побачивши це баба Яга
покинула хату через трубу. Коли вона лiзла по трубi, вогник вискочив iз
печi i схопив її за кiнчик хвоста. Вона не вiдчула що горить. Вона сiла в ступу i
полетiла до дому до Росiї. Вона в
ступi летiла, а хвiст її пилав рудим полум'ям.
До хати повернулася Одарка.
Побачила в хатi безлад, вимерлу пiч. Вона засумувала. Тодi пiвник в пiч закинув дрова
i запалив їх. В хатi стало затишно. В печi бавилось рожеве полум'я. Одарка розчесала
i нагодувала всiх своїх охоронцiв.
А в цей час бабу Ягу так припекло що вона стала кричати,
вередувати: "Рятуйте! Поможiть хто може!?"
Пiдлiтає Вiтерець i питає: «Вогник, що це ти робишь? Фу! Як
смердить!»
Вогник вiдповiдає: «Смажу хвiст. Ця клята росiйська баба Яга
хотiла переробити на мило всiх українських дiтачок».
Тодi Вiтерець каже: «Полетiв я сили збирати. Треба цю кляту бабу
Ягу з України вигоняти».
Прилетiли гуси та давай її по ступi гоняти, шипiти та кусати.
Прилетiв лелека i щоб баба Яга не кричала намагався її заспокоїть. Хотiв подарувати їй дитину
– Василька-патрiота.
I зашикали на нього гуси: «Що ти робиш. Вона хотiла дiтачок усiх
на мило переробити».
Лелека здивовано: "Да?!"
I виронив вiн колиску з Васильком-патрiотом. I полетiла
вона до землi.
I впала вона на колiно подружжю - дiду та бабцi. Зрадiли
старенькi. У них буде дитина та не яка там собi, а Василько-патрiот!
Iз-за тина появилась сусiдка Мотря. Вона кричить: «Це наша
дитина! Це моєї дочцi».
З'являється дочка: «Я 8-м рокiв чекаю цю дитину, а дурна
лелека її принесла їм». З ломакою появляється чоловiк сусiдки. I почалось. Дiд схопив
оглоблю. Баба схопила сковороду. I почали вони битись до кровi.
Лелека лiтає над ними i каже: «Люди! Чого Ви сваритесь? Я
Вам теж дитятко принесу». Но її нi кто не чує. Вони б'ються.
На гвалт з будки вийшла собака. Вона подивилась на це
дiйство, узяла зубами колиску i вiднесла її до себе в будку.
Ворони прилетiли та глузують з людей: «Бились. Бились. А
дитини нема... Мабудь небо забрало. Дитину їм... Вас ще в школу треба вiддати. Щоб ви
навчились друг друга повожати».
Оскаженiв Вiтер вiд товкмачення
Вогника. Бабу Ягу в
ступi вiн винiс за межи України. В Росiї з'явилася баба Яга
на прізвисько баба Яга-обгорiлий хвiст. Це її український вогник вхопив за хвiст. А то дивись.
Вона прийшла
хазяйнувати в нашiй хатi.
Це не баба Яга поцупила вогник, а вогник її вхопив за
хвiст. I
тодi всi малята дiзнались, що росiйська баба Яга не тiльки люта, но ще iз хвостом.